про 10 вiршикiв

1
Недолік стає спадковим.
Учинок на слід похожий.
Цей світ, як набитий болем.
Чи ти так задумав, боже?
Наскільки же він неладний,
з любові пошитий броник.
Спочатку вбиває зрада,
а згодом пасхальний дзвоник.
2
Півнеба блакитний килим,
Півнеба тюремні грати.
Обуза не мати цілей,
юродство їх не шукати.
Тьма-тьмуща птахів на небі,
і тільки життя єдине -
різдвяна пайда неклебі
в язичеській домовині.
3
Я заблукав, на те і хащі.
На світ завабила пітьма.
Оба, оба тепер пропащі,
для сподівання зокрема.
Куди не кинеш зір - завіса -
куліси чорний оксамит.
Лиш в небі серпик дармовиса
пильнує, наче слідопит.
4
Скувала кліпавки дрімота,
на груди впала голова,
як на предтечу ешафота,
як свіжоскошена трава.
Всього на мить душа звільнилась
у цьому збудженому сні,
не знаю чим, втім знаю, кимось,
хто возить інших на човні.
5
- Злива ківтнева, що змити ти хочеш,
тільки-но свіжість торкнулась душі.
- Сльози на вилицях жон-мироносиць,
тіні вагання на вічній межі.
- Наче учора все скинула листя,
бідна вдовиця, плакуча верба,
бачиш, сьогодні в зеленім намисті...
- Не переймайся, то свіжа журба.
6
Бачиш, ведуть к погосту
поза селом стежки.
Не налякати хлосту
штучних троянд вінки.
Як не згубити пам;ять
знають в могилах тих.
Квіти нечулі ваблять
спраглих до кам;яних.
7
Недовідомий та знайомиий
на тебе поглядає лик
із глибини свічада схрону.
Чи твій близнюк, чи твій двійник,
чи він тобі, як сонцю, радий
в кінці виснажної зими,
чи перепрошує за вади.
Пізнай його та перейми.
8
О, це насправді дивовижа:
найперший виліт із гнізда
дитини качечки та крижа,
коли даремна ворожда,
коли лише вода і небо
і непорочні острови,
і є лише любви потреба,
і ні до чого молитви.
9
Це навіть уявити страшно:
ранісінько прокинутись в гаю
і не почути пісню пташки,
таку просту і чарівну.
Для щастя це найменша дрібка
ранковий наспів солов'я.
Не спить знедолена покритка,
качає в люльці немовля.
10
Не калитка визначає
довга чи коротка путь,
а жада знайти за плаєм
той приют, де тебе ждуть.
Квітнуть там довіку мальви,
гідні люди між людьми.
Бачиш, мама біля брами,
а війна... Нема війни.