Вiра крiзь трiщини...

Не знаю дороги — але йду своєю стежкою...
По землі, де діди наші жили,
Де не вірили слову, а тільки ділу й рукам,
Якщо вже впав — то піднімайся сам.

Не по картах — по нервах, по серцю, по снах,
Там, де правда горить і ламає хребта...

Може життя — це не фільм, а жах розбитих вітрин,
Може смерть — це не крапка, а просто поріг,
Але я не зверну — я вже вибрав цей бік.

[Приспів]

Я з Вірою — і мені вже не страшно,
Навіть якщо світ горить — мені не байдуже, правда,
Я піднімався з дна, де не чути імен,
Я не брешу собі — і тому я живий днем за днем...

Я з Вірою — і я більше не сам,
Навіть якщо навколо лише холод і туман,
Я тримаю цей шлях, як підтримують вогонь,
І назад не піду… навіть якщо впаду знов.

[Куплет 2 ]

Сонце б’є по очах — але я не ховаюсь,
У воді — моє відбиття, але це не я,
Це той, ким я був… до того, як встав.

Галактики в думках, але ноги в землі,
Я тримався за правду, тоді коли тягнуть в нулі,
Кожен день — це не шоу, тут нема де сховатись,
Тут або ти ростеш — або вчишся ламатись.

Кажуть: “Складно?” — та я вже пройшов цей етап,
Де надія — як дим, де душа — як накат,
І тепер кожен крок — ніби лезо ножа,
Але це моя стежка… вона не чужа.

[Приспів]

Я з Вірою — і мені вже не страшно,
Навіть якщо світ горить — мені не байдуже, правда,
Я піднімався з дна, де не чути імен,
Я не брешу собі — і тому я живий день за днем.

Я з Вірою — і я більше не сам,
Навіть якщо навколо лише холод і туман,
Я тримаю цей шлях, як підтримують вогонь,
І назад не піду… навіть якщо впаду знов.

[Аутро ]

Карта зірок — не збреше, якщо серце живе,
Якщо сам себе не зрадив — значить вистояв вже…

Я з Вірою…
І більше не сам.