Про Шопена
2
Над вічним спокоєм луна
ворожий гик і брязкіт зброї.
Любов до дідова млина
замішана на свіжій крові.
Немає більшої ганьби,
коли блаженний служить ницим
за підлі оплески юрби
із підлабузників безлицих.
О, ностальгія, ти труна
для непокірності і помсти.
Веде від клавіши струна.
Стоять за селищем погости.
Нечуйне тіло, а душа
страждає так, що слів немає.
М'яка земля, хоч і чужа.
Під муром серце в ріднім краї.
Про Шопена 2
© Copyright: Цветков Александр, 2026
Свидетельство о публикации №126041807992
Свидетельство о публикации №126041807992
Рецензии