Про тебе - сьогодн i зараз

Я хотів би забути тебе назавжди , не знати ні голос , ні крок , ні ім’я
Та губи мої пам’ятають сліди , що ти вкрала з мого життя.
Я хотів би стерти тебе із думок , заховати у тінь , де не знайде душа
Та досі у снах - мені сниться твій образ
І ти знову кличеш мене нишком в ночах.
Я можливо - не став для тебе тим самим домом
Не зігрів , як хотіла колись ти сама
Та крізь час і мовчання , крізь біль і утому - я навіки з тобою , хоч ти вже не та.
Я напевно , не зможу кохати так знов , як колись - до нестями , до краю себе
Я кам;яна брила - без сліз і без мови , без жалю , без світла, та почуттів
Я дуже повільно став до тебе надто холодний - я більше не хочу ні з ким таких почуттів
Я повільно згасав - відпускаючи нас
І не хочу вже більше так сильно горіть
Бо такі почуття - то і радість , і крах
Що живе розбивають і вчать не любить.
Я сумуватиму тут за тобою - навіть коли буваю не сам
Ховаюсь у тиші безглуздо ночами , щоб забути скоріше зруйнований храм
Де колись були ми - і лишились ключі.
Я не прийду до тебе в холодні морози
Ти знаєш , що вже я не вернусь , бо дороги для мене більше нема
Ти не почуєш більше мій голос між днями німими , бо між нами тепер тільки тиша сама.
Ти зламала усе , спалила мости
Ти в вірності мені не клялась - та навіщо тоді створили сім;ю?
Ми будували світ серед темної мли , щоб лишити руїни на серці й на землі?
Ти довіру залила холодним бетоном
Поховала усе , що і досі живе
Та якщо бути чесним - крізь біль і крізь втому - я не зміг відпустити тебе й досі , й зараз.
Я пишу тобі листи , що не знайдуть більше шляхів
Ти не побачиш їх більше як і образ мій вже
Ми зникаємо тихо серед холодних вітрів
Я для тебе став тінню, що більше не йде.
Я хотів би відпустити тебе назавжди
Та серце впирається знову і знов
Бо як би не рвав я ці спогади й сни
Воно досі живе , і хоче до тебе… це і є здається любов.