Она: Поэзия — высокая болезнь.
Он: Согласен. Я эту высокую болезнь заземлил в посте. Ну ничего страшного — не только же музе гулять по воде и лунным дорожкам. Пусть научится жарить яичницу, включать дизельный генератор в ледяной полутьме и пользоваться турникетом.
Кстати, когда мальчик показывает девочке, как надевать и затягивать турникет — это очень эротично.
Она: Ты с музой строг, правда? Буду знать. Впрочем, эротика пронизывает всю жизнь.
Он: Приезжай — покажу. как. надевать, раздевать и затягивать. турникет.
Она: Хорошо, что добавил последнее слово, а то я уж краснеть начала.
Она: Обожаю ваш город, так что неминуемо придется ехать.
Он: Окей, тогда ждем тебя — я и т. А ехать придется, иначе я приеду сам.
Она: О, всегда приезжай! Буду рада! И по количеству летающих дронов мы не уступаем.
Он: Ага, сейчас еще дронами меряться будем. Тогда придется нам раздеться — обнаженные более честны.
Она: Как в твоем — моем любимом — стихе?
Он: Точно. Только без РСЗО и прочей р***тской херни. Буде чудово.
Она: И даже без турникетов?
Он: Слушай, я тебя разорву. Перестань. Конечно без. Так живописней кайф.
Она: Жду.
Он: Выезжаем, завтра утром будем, я и господин Туриник, если пи***ские шахеды не задержут, не подрежут пассажирский поезд.
....
2026 /пьеса в двух голосах в соавторстве с Яной В./
высокая болезнь. пьеса в двух голосах
© Copyright: Близнюк Дмитрий, 2026
Свидетельство о публикации №126041803529
Свидетельство о публикации №126041803529
Рецензии
лише наближаючись до п'ятого десятка, я точно відчув, зрозумів, усвідомив, що поезія — це хвороба, наче інопланетна епілепсія. і коли я перестаю мучити свою музу у різних позах, стилях, перед цим нажершись, як віагри, чужих чудових текстів, зараз я повертаюся до музи спиною, а до життя — щелепою та очима, минає кілька днів без рядків — і раптом перевертає, магія піною хлине горлом, і я хватаю смартфон або клавіатуру, стискаю її в зубах, як палицю, а до моєї ноги, що смикається, прив’язаний дзвоник, аби сповістити близьких: «відійдіть від мене, Христа раді!», щоб не посилати, не вкусити бо ж люблю їх. ось так народжується моя поезія зараз. зараз так. усі мої знайомі знають, що я творчо божевільний a little. нижче кілька текстів, білінгва — але тут тільки українські варіанти. тексти про війну, а вони всі про неї, читач із перших рядків має одразу зрозуміти, що я не рашист — у профіль та анфас. ось вони на теплих підлогах у ванній, мої зламані зуби, а на мені — язик, наче краватка, пристебнутий шпилькою до губи, до зірки. усім, кому подобаються марсіанські верлібри — be welcome. додаватиму сюди найкращі з чернеток. 26 рік.
(собственно, вот этот пост/заземление)
Близнюк Дмитрий 26.04.2026 23:24 • Заявить о нарушении
(собственно, вот этот пост/заземление)
Близнюк Дмитрий 26.04.2026 23:24 • Заявить о нарушении