Дивись, як верби зеленіють навесні,
Як розквітає знов усе довкола;
Умите сонце лагідне мені,
Так, ніби я живий святий Микола!
Й не хочеться писати казна-що,
Зливать на ближніх вислови розлуки:
Якщо ти ще не взагалі ніщо,
Покайся і візьми себе у руки.
Хіба що ти насправді постраждав –
Але носися мовчки із бідою –
Молися, щоб Господь й тобі надав
Якийсь талан, бодай із лободою.
Будь біля нас розумно мовчазним,
Та не займай позаочі Тараса,
Хоча – принаймні познайомся з ним,
Й тоді просися до кущів Парнаса.
…Вже високо світило піднялось,
Пора нам бігти по нові завіти:
Хай стати класиком не довелось,
Не перестану я любити квіти.
2016 рік
Любителям вiршувати
© Copyright: Леонид Плыс, 2026
Свидетельство о публикации №126041708613
Свидетельство о публикации №126041708613
Рецензии