Легкість приходить без стуку, як подих у тиші,
Музика ранку крізь вікна розімкнуті ллється.
Все, що тримало, стає і дрібніше, і тихше,
Серце, як квітка у горщику, знову сміється.
Вузли, що здавались міцними, мов пути сталеві,
Шовком спадають нечутно на землю, додолу.
Там, де була тільки крига — сади вишневі
Квітнуть рожево, вкриваючи землю навколо.
Подих став довшим. Ребра — не клітка, а простір.
Птахи небесні з-під пальців летять у блакить.
Світ відкривається — ніби омріяний острів,
В ньому пульсує твоя найважливіша мить.
Ти стала як вітер, що море гойдає невпинно,
Ти — піна солона і сонце в розкутих руках.
Зникає напруга, і втома минає в хвилину,
І шлях твій зорею малюється в синіх пісках.
легкiсть
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126041705517
Свидетельство о публикации №126041705517
Рецензии