Рiздво

Таланти, вас чимало по дорозі
Із пекла, де зручніше, ніж в раю, -
У пеклі від спеко`ти сохнуть сльози,
І Вельзевул подібен пирію.
Він, як ті добрива, якими нас дурили,
І – в чорнозем, щоб взяти, далебі,
Не докладаючи значної сили,
Зерна побільше, злидневі, собі.
Але послухаєш слова верховні,
Й пригадуєш, що ти – Сковорода,
Якому всі, а не лише духовні,
Були науки знані, та й звізда,
Яка над Віфлеємом зайнялася,
Початок давши школі, що тепер
Для нашого достатку не здалася
Ні як, бо наш бандит – не сер.
Бо наша пані-леді – найтупіша,
Хоча обвішана вона в алмаз, -
У нас вона тоді буває піша,
Коли, пардон, іде на унітаз.
Ми – докотилися. Нам тільки й смішки,
Коли круті американці крос
Біжать собі щоранку – їхні “кришки”, -
У наших “криші”: Байбула, Матрос.
Їх повбивали, бідних, поховали, -
Труна, як пенсія на весь мікрорайон, -
На черзі - їх сек’юриті-амбали, -
Вперед, на смерть за віртуальний трон!
Все наче добре. Лиш одне вражає,
Коли потужна служба осяйна
Мене, творця, тепер не поважає,
За що, вона й сама того не зна.
Їй кажуть зверху: ви не розумійте!
Учення ваші заховайте десь,
Ви стійте, браття, зрозуміло? Стійте, -
А хто “присів”, того беріть на весь.
І не дай Боже, буде язикатий, -
Це їм не Кос-Арал, не Миколай, -
За що вам гроші платять? Щоб цибатий
Свій курячий, як слід, топтав сарай,
І не мішавсь в неку`рячі проблеми:
Він – тільки їжа, хоч Амосов сам
Його розтяв епіграфом до теми:
Господь, Ребро, і Єва, і Адам.

7 січня 2003р.