Осіннє золото
У вересні чудесне геть усе:
Хтось оженивсь, як з хати вийшов;
Лиш місяць-одинак зірки пасе,
Він сам оту отару вишив.
А на землі як на землі:
Той відлітає, світ побачить, -
Можливо, там дешевші картоплі`, -
Й Париж – він досі дещо значить.
Про мене – хай воно саме мине,
Берізка щоб позолотіла;
І кожен зрозуміє і збагне,
Що не залежні ми від тіла.
А так – писали всі, хто осінь знав,
Наразі все це є в мережах,
Відтак, до біса в нас підстав
На друзях знатися і межах.
Як щось забулося - нема біди, –
Про краще вітер нагадає:
Ти тільки, прошу, сам собі годи,
Коли останнє щастя відлітає.
Великий ми народ! Хоча, хто зна,
Яка нова зима в дорозі:
Нехай нас вересень усіх пізна,
І подорожніх, і на возі…
…До ближнього, не бійся, притулись,
Він з себе зніме одежину:
А пам’ятаєш як колись
Осінню ласували ми ожину?
2015 рік
Осеннее золото
© Copyright: Леонид Плыс, 2026
Свидетельство о публикации №126041701083
Свидетельство о публикации №126041701083
Рецензии