злива
немає нічого прекраснішого за зливу -
копита, що мчать по бруківці окремо
від невидимого табуна прозорих кобил,
сталевий перламутр м'який і хлябкий,
лише фрагменти у відображеннях:
грива, що розвівається, око, вухо, хвіст
пронизує калюжу як жало скорпіона
дзеркальну плівку від чіпсів;
злива, важкий рідкий щур, рідкі рейки
і на зустріч мчить муаровий потяг набитий примарами
як хутра акордеона цвяхами.
а ну розтягни.
він дивиться у відчинене вікно на зливу.
розрізане і залатане тіло.
татуювання на плечі й шиї, всі кінцівки цілі,
мрія поета, закреслено, воїна.
він наче кіборг або місячний пейзаж,
на якому марсіанські пацани
грали в ножики й осколки.
шрами на спині й руці, широкі опіки -
плівка на топленій плоті.
дух сильний як алмаз, на який висипали самоскид із вугіллям.
я тут, ти знаєш, я з тобою.
господар цієї планети, м'язів, озер і гір,
сухожиль, волі, вільний.
винеси мені на долонях місяць, мовчи.
дай мені скрутитися, ноги сплести в хвіст змії.
йому тридцять чотири, але війна
звела вік у квадрат.
позбавила старості.
"По той бік попелу" Дніпро, "Герда" | 2024 +++
Свидетельство о публикации №126041606683