злива

***
немає нічого прекраснішого за зливу -   
копита, що мчать по бруківці окремо
від невидимого табуна прозорих кобил,   
сталевий перламутр м'який і хлябкий, 
лише фрагменти у відображеннях:
грива, що розвівається, око, вухо, хвіст 
пронизує калюжу як жало скорпіона 
дзеркальну плівку від чіпсів; 
злива, важкий рідкий щур, рідкі рейки
і на зустріч мчить муаровий потяг набитий примарами 
як хутра акордеона цвяхами.
а ну розтягни.

він дивиться у відчинене вікно на зливу.
розрізане і залатане тіло.
татуювання на плечі й шиї, всі кінцівки цілі, 
мрія поета, закреслено, воїна. 
він наче кіборг або місячний пейзаж,
на якому марсіанські пацани
грали в ножики й осколки. 
шрами на спині й руці, широкі опіки -
плівка на топленій плоті. 
дух сильний як алмаз, на який висипали самоскид із вугіллям.
я тут, ти знаєш, я з тобою. 
господар цієї планети, м'язів, озер і гір,
сухожиль, волі, вільний.
винеси мені на долонях місяць, мовчи.
дай мені скрутитися, ноги сплести в хвіст змії.
йому тридцять чотири, але війна
звела вік у квадрат.
позбавила старості.



"По той бік попелу" Дніпро, "Герда" | 2024 +++


Рецензии