П1сня Незабудки за тюльпанами

Там де тиша Галактик, де світло живе,
Я посіяла спогад у серце своє.
Щоб не розгубити той крок, як тоді,
У нескінчЕнній Небесній ході.

І за обрій століть, крізь світи і часи,
Він дихає світлом із глибини
Код Неба -  забутий  в моїй  Душі
Той поклик звучить...згадай...не мовчи.

А тюльпани несуть- мов чашу вогню,
Те кохання, що світить крізь темну імлу.
Незабудки ховаються - ніжні, малі,
Та вони памятають про все  на землі.

А тюльпани несуть- мов Грааль у руках,
Теплий подих весни в холодних віках.
Цей невидимий знак  в серці кричить:
Не забудь... не втрачай... та розум мовчить.

Незабудки сховались у світлі без меж
За тюльпанами- як за вуАллю  Небес.
Як дихання тихе між "бути" -  і "ні",
Як слід, що лишається в кожній весні.

А тюльпан - це вогонь, це відкрита весна,
Це чаша життя, що тобі віддана.
Він несе крізь світи золотий перелив-
Щоб ти пам'ятАв, щоб ти знов полюбив.