Накануне зимы

• Коли вона повернулась, ближче вже до зими,
всі свої літні речі вимінявши на квиток,
в теплих її кишенях ховались портові дими,
а кров мала колір висушених
трояндових пелюсток.

І я гортав її книги в перці, кориці й вині,
і слухав собі неуважно, як вона залива,
і як виростають у темряві, зріючи на глибині,
чорний камінь вугілля,
зелена рослина трава.

І сонце повільно скочувалось під тиском своєї ваги,
і вона розсипала борошно, мов дзвінкий порошок,
і чекала кожного вечора коли вже підуть сніги,
але сніг, на відміну від неї,
так тоді й не пішов.


Сергей Жадан

Вдруг вернулась она  накануне  зимы,
свои летние вещи сменив на билет,
в её тёплых карманах гуляли дымы,
а румянец ланит –
лепестков сухих  цвет.

Я листал её книги, в перце, соли, вине,
невнимательно слушал, как она заливает,
как взрастают во тьме, зреют на глубине,
чёрный каменный уголь ,
 трава полевая.

Солнце тихо катилось под давленьем  своим,
просевала  муку она так простодушно,
и ждала каждый вечер- снег пойдёт -пилигрим,
снег тогда  не пошёл ,
её не послушал…

Художник: Ольга Мумолина