***

Ой матусю, рідна нене,
Світла зоре серед ночі,
Скільки ж болю ти зносила,
Та всміхалась мені в очі.

Не в розкошах — у терпінні
Ти мене колись ростила,
Хліб ділила, сльози лила,
Та добро в душу вселила.

Я не раз ішов у темінь,
Де спокуси, де тривоги,
Та твій голос, наче правда,
Повертав мене з дороги.

Пам’ятаю — тихі ночі,
Як не спала ти, бувало,
І молитвою до Бога
Мою долю укривала.

Дуже шкода, моя нене,
Що рядків цих не почуєш,
Що тієї рідной мови,
Що в душі моїй, — не чуєш.

Ти говориш по-російськи,
Та душа в мене просить
Часто думать солов’їною,
І це радість мені приносить.

Ти маяк мій, ти мій всесвіт,
Ти моя найрідніша,
І нікого нема в світі
Мені дорожче, відданіше.

Я б тобі сказав так щиро
Все, що серце зберігало,
Та між нами, мов стіна та,
Мова інша тихо стала.

Та любов не знає слів тих,
Що людьми колись зведені —
Вона в погляді, у дотику,
В кожнім дні, тобі відданім.

Я не все сказав, що мав би,
Не за все вклонивсь, як треба,
Та в душі твоє навчання —
Мов святеє слово з неба.

Дякую тобі, матусю,
За любов і за терпіння,
За життя, за кожен подих,
За моє земне коріння.

Я вклонюся тобі, нене,
За усе, що ти зробила —
Навіть якщо ції строки
Ти ніколи й не відкрила.

Хай Господь тобі віддячить
За усі твої тривоги —
Бо як є у світі правда,
То вона — у серці мами й Бога.