Дивлюся в небо – там калейдоскоп,
Життя в мініатюрі, вічний рух,
Для нього не існує слова “стоп”,
Підвладний тільки вітру білий пух.
Правічне сонце б’є крізь пелену,
Розцвічує мандруюче панно,
Немов у фотошопі, глибину
Феноменальним створює пером…
Магічний шепіт лине з висоти,
Пронизує чарівністю блакить,
О, скільки в ньому світла й теплоти!
Стоїчне “вір” довершеність струмить!
Ловлю цей поклик, мрією живу,
Вбираю серцем обриси віків
І вірю, біль осилю, не впаду,
Не розгублюсь на розтоку шляхів!
Не розгублюсь
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126041504421
Свидетельство о публикации №126041504421
Рецензии