Крізь тріщину сум’ять
Коли заварить відчай темна ніч,
Моя душа – мов скрипка у футлярі:
Безсоння іскри сипле навсібіч
І ля-мінором бризкає про старість.
У тріснутому келиху вино
Відсвічує життя давно минуле,
На жаль, немає вороття воно,
Вчорашнє тільки в пам’яті пульсує.
Виснажує життєвий лабіринт,
А потяг долі компасу не має,
Буває, що підводить серця ритм,
Та все ж душа вітрила не складає.
Життєва путь, як дзеркало криве,
То пломеніє часом, то чорніє,
Та мрія в серці променем живе
І ля-мінор новим світанком ріже…
Вселяє віру ранку білий птах,
Крізь тріщину сум’ять пускає світло,
Стирає сонце промінцями страх
І сипле в душу сподівання срібло…
Крiзь трiщину сумъять
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126041408091
Свидетельство о публикации №126041408091
Рецензии
Ночной привет мой Вам, Галочка!)
http://stihi.ru/2026/04/15/79
(приглашаю Вас прочесть мой перевод)
С уважением,
благодарна за оригинал,
Светлана)
Светлана Груздева 15.04.2026 00:23 • Заявить о нарушении
http://stihi.ru/2026/04/15/79
(приглашаю Вас прочесть мой перевод)
С уважением,
благодарна за оригинал,
Светлана)
Светлана Груздева 15.04.2026 00:23 • Заявить о нарушении