про навiщо

Навіщо нам зорі у небі блищать,
як зір копошить під ногами,
і замість душевних у серці багать
ми палимо землю роками?
Навіщо людина приходить у світ
і світло в душі вимикає?
Допоки саджати нам квіти в граніт
і лиха збирати врожаї?
Як жадібно хлище кровицю кювет
без втоми, без втоми, без втоми.
Полинув у вирій останній поет.
Навіщо ці жалібні дзвони?
Для кого би квітли троянди в саду
і жайвор співав на світанні,
якби ми плекали між нами вражду
і зрадили наше кохання?

світлина: Алла Горська. Соняшники.


Рецензии