Навіщо нам зорі у небі блищать,
як зір наш приспав під ногами,
і замість душевних у серці багать
ми палимо землю роками.
Навіщо людина приходить у світ
і світло в душі вимикає.
Допоки саджати нам квіти в граніт
і лиха збирати врожаї.
Як жадібно хлище кровицю кювет
без втоми, без втоми, без втоми.
Полинув у вирій останній поет.
Навіщо ці жалібні дзвони.
Для кого би квітли троянди в саду,
і жайвор співав на світанні,
якби ми плекали між нами вражду,
і зрадили наше кохання.
світлина: Алла Горська. Соняшники.
про навiщо
© Copyright: Цветков Александр, 2026
Свидетельство о публикации №126041406597
Свидетельство о публикации №126041406597
Рецензии