Колись було нам стрьомно

Було нам стрьомно, а тепер вже ні.
   "Пішла ти на хрін" - скажемо війні.
А разом з нею й ти іди,- пуйло,
   Тебе даремно  в Україну принесло.

З якого дива квітів ти чекав,
   Хто в хвору голову твою цю дурість вклав?
Ми волелюбні - нас не підкорити,
  Не буде спуску тим, хто заважа нам жити.

Було нам стрьомно, а тепер вже ні.
  Взялись за зброю ми у цій страшній війні.
Навколо жах,  гармати, смерть, руїни.
  Міста шматують "гради" з іншої країни.

І гинуть люди. Кров дитяча льється,
  Та Україна за свободу б"ється.
Достойну  відсіч ворогу дає,
   Боронить Батьківщину - бо вона в нас Є!

Було нам стрьомно, а тепер вже ні.
  Ми знищуємо ворога у цій страшній війні.
Збиваєм літаки, машини підриваєм,
   Колони нелюдів у пекло відправляєм.

Їх танки смолоскипами палають.
   Вони згорілі нашу землю устилають.
Гарматним м"ясом стали москалі,
   Наїлися падлюки нашої землі.

Було нам стрьомно, а тепер вже ні.
   Ми не чекали нападу - та ви нам не страшні.
Ви мріяли нас швидко підкорити,
   Та так, як ви, лиш дурні можуть жити.
 
Тупими мародерами не змусите нас стати.
   Бо з вами поряд гидко і нужду справляти.
Москальська наволоч, одне собі затям:
-"Ми вміємо давати по зубам"
   
Було нам стрьомно, а тепер вже ні.
  Ми переможемо у цій страшній війні.
І стрьомно буде нашим ворогам
  Бо у бою немає рівних нашим воякам!