Знов мені наснились хвилі
Між квітучих берегів.
Баранці на небосхилі,
Тиша теплих вечорів.
Долітали з гаю ноти
Задоволених вітрів,
Лікували від гіркоти
Ніжні трелі солов’їв.
Соковиті барви ранку
Огортав густий туман,
Наполегливо у казку
Кликав неба океан.
Все було таке знайоме:
Річка, поле, аромат,
І жадання підсвідоме
Заглушало біль утрат.
Тихий скрип старої ставні
Нагадав про вечори,
Воскресив надії давні,
Мрій солодких кольори.
Не могла намилуватись
Срібним місяця серпом…
Не хотілось прокидатись,
Розлучатися зі сном…
Не хотiлось прокидатись
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126041301683
Свидетельство о публикации №126041301683
Рецензии