Минулих літ не прагну вороття,
Карбує зміст життя натуга кроків.
І крізь віків пронизливе виття
Я чую спів ясних прийдешніх років.
Я бачу щирість, що спліта рядки
Чудесних віршів чистим бездоганням,
І плин могутньої невпинної ріки
Людських бажань, підкорених діянням.
Галуззя літ, тремтливі віти-дні,
Що відшуміли і пішли з віками,
Ще надихають на нові пісні,
В горючий камінь стелячись рядками.
Щоб потім, перемігши небуття,
Новітнім полум’ям зайнятися миттєво
І стверджувати, стверджувать життя,
Його могутніє і вічне древо!
09.03.1971р. (газета «Трудовая Слава»)
Одвiчне
© Copyright: Леонид Плыс, 2026
Свидетельство о публикации №126041107352
Свидетельство о публикации №126041107352
Рецензии