про iнiй набат та любов

Любов, любов, така сліпа і спритна,
під снігом цвіт і вітер навесні.
Позапинає все і, згодом, зникне,
як перший іній на моїм вікні.
І лиш ім'я по склу виводить ніготь,
і губи шепотять його стократ.
Любов, любов, ти сад в раю, ти іго.
Не зволікай, іду, і б'ю в набат.

світлина: Огюст Роден. Вічна весна.


Рецензии

С 3 по 5 июля состоится Литературный фестиваль в Этномире. В программе – семинары известных поэтов и писателей, поэтический конкурс, посвященный Году единства народов России, книжная выставкая-ярмарка. Приглашаем принять участие →