Любов, любов, така сліпа і спритна,
під снігом цвіт і вітер навесні.
Позапинає все і, згодом, зникне,
як перший іній на моїм вікні.
І лиш ім'я по склу виводить ніготь,
і губи шепотять його стократ.
Любов, любов, ти сад в раю, ти іго.
Не зволікай, іду, і б'ю в набат.
світлина: Огюст Роден. Вічна весна.
про iнiй набат та любов
© Copyright: Цветков Александр, 2026
Свидетельство о публикации №126041105412
Свидетельство о публикации №126041105412
Рецензии