снiгова королева

***
світло від налобного ліхтаря
ти крокуєш аквалангіст
по нерівному дну вулиці
комендантська річка чорної ночі
блекаут як у лічильнику дитинства -
у чорному місті чорні вулиці чорні будинки
за кутом на тебе може чекати
акула з монтуванням
романтика
темряви
печерний модерн з яскравими вкрапленнями цивілізації
акумуляторів і генераторів
єдина надія на зоряне небо
повний місяць
інакше як у респіраторі
всі чорні ніндзя
з ліхтарями мобільними телефонами собаками
обережністю павуковою.
когось зносить ікластий вітер війни
і ти не знаєш чи він живий
воює чи біженець
чи як птах
відсиджується на островах
ти відчуваєш смак нічного дощу
гостріший за акулу смак крові
місто зі знаком мінус
видно тільки німб місяця
круглий як мозок кальмара


***
порожніх квартир стає більше,
ніж живих людей.
хтось виставляє дозвіл,
масштаб на моніторі міста:
426 х 240.
і я бачу пікселі, квадрати, хлопавки порожнечі.
бродячих собак стає менше,
а кішок більше.
поспішаєш назустріч
згасаючому світлу дня як чорна нитка -
а вушко голки звужується,
доки повністю не заростає металом.
завжди залишається надія,
що встигнеш, хоч приріс до землі.

***
дивлюсь у небо
як теля на м'ясника

хто я?
атом мирного життя
який розігнали у колайдері
і зіткнули з війною

озеро закипає кров'ю.
неба вушна багряна мембрана 
вже проколота гранованими голками зірок, 
біль розлитий  на квантовому рівні,
страждання  хромоване
як зовнішні нутрощі харлея.
цього достатньо, щоб посміхнутися, закурити,
задуматися, прислухатися до овальному
співу птаха. 
ти - книга розміром
з футбольне поле, на тобі палять багаття,
добувають макулатуру, сплять бродяги,
смажать сосиски, випарюють чорнило,
але ніхто тебе не читає.
тільки зірки в небі:
погляд з минулого всесвіту



***
снігова королева спить
у рефрижераторі поруч із трупами в сірих мішках.
а над нею як маятник над роялем
розгойдуються яловичі туші, розпиляні надвоє.
сама по собі вона ще жива.

зима - чергова форма смерті.
і літо, і весна, і осінь -
трубопровід у крематорії.
час став пластмасовим, контейнерами,
чорними пакетами. турнікетами.
плями роршаха криваві на ногах. 
непримітне і похмуре пекло в лісосмузі.
і це відчуття весни -
риб'яча кістка, що застрягла у горлі.






* "По той бік попелу" Дніпро, "Герда" | 2024 + доповнення до збірки


Рецензии