Якби ж то знайти ту стежину,
Що в юність далеку веде,
У щиру дитинства хвилину,
У дім, де надія живе.
Якби ж то туди повернутись,
Де вічний світанок життя,
Де можна сум'яття позбутись,
Не знати ні горя, ні зла…
Якби ж було можна вдихнути
Той запах спокійних ночей,
Душею і серцем відчути,
Як рветься блаженство з грудей.
Якби ж відчинити вдалося
Ті двері в покинутий сад,
Де струменем щастя лилося,
А серце не знало розрад.
Якби ж то спинити годинник,
Що сипле неспинно пісок,
І випити чашу прихильних
Років і безжурних думок!..
Якби ж повернути, якби ж то,
Той світ чарівних кольорів,
Той час, що світив променисто
Жагою п’янких вечорів!
Якби ж то
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126041007010
Свидетельство о публикации №126041007010
Рецензии