Балада про Майстра

Пише Майстер… Слова загорнувши відверті у строфи,
Отруївся безладдям, без нього прожити не міг.
Він кричить на весь світ! Тільки звуки виходять німі,
Розпинаючи серце безкрає на сфері Голгофи.

Пише Майстер… Мандрує шалено крізь створений Всесвіт,
Чітко думка лягає у кластери спійманих слів.
Хтось диктує послання, яке розпізнати зумів,
Одержимість свою закувавши жорстоко у безвість.

Від очей надто гострих, на зламі тортур і двобоїв,
Із собою почасти, відгонячи всіх навкруги,
Витягало натхнення, неначе з лабетів нудьги,
Він був першим на вістрі атак, мов досвідчений воїн.

Пише Майстер… Належить собі? Зазвичай, не належить,
Наче жрець, вірно служить моментам одвічних прозрінь.
Йде по лезу хоробро, ховаючись старанно в тінь,
Одягнувши на душу якусь неошатну одежу.

А, можливо, й прозору, прикрашену зоряним пилом,
Розгортався квазаром, торкаючись холоду змін.
Обпікався морозом щоденно, мов був у ярмі,
Та, одначе, творив із нічого омріяне диво.

21:04, 9.04.2026 рік.

Зображення створене за допомогою Copilot.