Не на часі й не наразі,
Віднайшовся плин оказій
У зворотній яві сонму задзеркаль.
Там і тут, поперемінно,
Все хурделить світ безмірний
Здичавіла від вторинності печаль.
Як погляне – похолонеш,
Не на волі, не в полоні,
Десь у спантеличених місцях живеш.
Щось незміряне все кличе,
Каже, що примарність личить,
Тягне до підніжжя почорнілих веж.
Не на часі й не наразі,
Мов у сні, чи десь в екстазі,
Заходився день ладнати виднокруг.
Харамаркає потроху,
Виганяє темінь з льоху,
Що не мить, то відлітає вгору крук.
Хто є хто? Хіба впізнаєш?
Світ застиг, його немає,
Завиває вовком втомлений терпець.
Хтось відшукує принади,
Хтось й малому дуже радий,
Навіть сну вночі, зійшовши нанівець.
20:06, 9.04.2026 рік.
Зображення створене за допомогою Copilot.
Не на часi й не наразi
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2026
Свидетельство о публикации №126040908236
Свидетельство о публикации №126040908236
Рецензии