П1сня. 1мпульс у безмежж1

Вони були - як імпульс у безмежжі,
Як подих світла в темній глибині..
І щезли там, де форма вже не держить
Де все стає лиш хвилею в мені.

Чорні знаки на полотні ефіру,
Ледь торкнулись часу і пішли
Наче код, що зникнув з простору,
Не лишивши навіть тіні гри.

І тягнулась лінія жива,
Як орбіта невідомих сфер,
Хтось писав їх мовчки крізь дива,
І стирав, коли приходив зверх.

Ми - лише спостерігачі хвилі,
Що на мить приймає образи
Вони не зникли- стали невидимІ
Перейшли за межі нашої сльози..

Ми - лише спостерігачі світла,
Що не вміє форму берегти
Все, що є - лише на мить відкрито
І вже іншим хоче перейти.

ривки, як імпульси всесвіту,
Як злам у тихій лінії буття,
Наче хтось торкався алгоритму.
І змунював структуру відчуття..

Чисте Небо - абсолютна порожнеча,
Та в ній зникають всі сліди.
Може це не зникнення а втеча
У той рівень, де вже інші ми.

І якщо ти бачиш - це не випадковість,
і якщо щезає- не кінець всьому.
Просто світ немає сталих одиниць
Він - не тримає форми і межу
Може це не зникнення, а втеча