свiте мiй

Світе мій, мій всесвіте, звужений
в точці часів, розтоці стеж,
я своїми руками пружними
розширяю тебе без меж.
Я очами, смарагд, завидуй-но,
доглядаю твоє лице,
світе мій, розмаїтий, видимо,
як пасхальне оте яйце.
Я крокую назад від спокою
у забарвлення весняне,
і закоханий, і закохую,
світе мій, обійми мене.

 Світлина:  «Українка біля тину», Ілля Рєпін


Рецензии