***
поголений, з легкою прозеленню наждак голови,
молодий солдат, худі руки, воскові квіти
кольору хакі,
блакитні очі
крізь які видно дитинство, школа,
дзвінка безодня непрожитого
ніби віддзеркалений світ, що ковзає у вікнах тролейбуса.
наприкінці вірша прилетить снаряд.
а за солдатиком тінню йде
напудрена як гейша дівчинка:
з сімома косичками,
з пістолетними гільзами, вплетеними в кожну.
дівчинка співає,
осколок як стриж уже звив гніздо на грудях
під соском,
і багряні пташенята
занурилися у храм
темних рідин.
вівтар діафрагми, склепіння ребер.
літній день розлетівся,
важке відро ртуті
на сотні тисяч легких кульок,
отруйний дощ.
слід від літака
розтікається як кістковий мозок
за межами хребців.
*доповнення до збірки "По той бік попелу" Дніпро,
"Герда" | 2024 +
храм темних рiдин
© Copyright: Близнюк Дмитрий, 2026
Свидетельство о публикации №126040804918
Свидетельство о публикации №126040804918
Рецензии