про ворожiння

u790
Як тільки час опустить полог ночі,
свічки запалять гнотики лампад,
позасинають стражники дозорчі,
і завітають мрії до дівчат.
Раптово в хаті запашіє зіллям,
почнуть свій танок тіні на стіні,
і стане чутно шепіт ворожіння
на приворот і на щасливі дні.
Утім, навколо злигодні негодні:
впереміж злива, вітер, буря, сніг.
Не дочекається божба нагоди,
і біль замінить цей дівочий сміх.
Солодкий сон безвинного дитинства
мине, як поволока черемшин.
Дорослий світ потворного безчинства
поглине річеньку з гірських вершин,
і стануть дівчини у нім жінками,
і повториться знову крутоверть —
терпіти вдень і мріяти ночами
не ледве-ледь, а до кінця, ущерть,
від самоти до злогоди уяви.
Від снів ночей і до погожих днин,
їм відчувати затишок лише у мами,
на тлі ікон Марій і Магдалин.
(світлина: Микола Пимоненко. „Ворожіння“).


світлина: Микола Пимоненко. Ворожіння


Рецензии