Як тільки час опустить полог ночі
свічки запалять гнотики лампад,
позасинають стражники дозорчі
і завітають мрії до дівчат.
Раптово в хаті запашіє зіллям,
почнуть свій танок тіні на стіні
і стане чутно шепіт ворожіння
на приворот і на щасливі дні.
Утім навколо злигодні негодні,
впереміж злива, вітер, буря, сніг,
не дочекається божба нагоди,
і біль замінить цей дівочий сміх.
Солодкий сон безвинного дитинства
мине, як поволока черемшин.
Дорослий світ потворного безчинства
поглине річеньку з гірьских вершин,
і стануть дівчини у нім жінками,
і повториться знову крутоверть -
терпіти вдень і мріяти ночами
не ледве-ледь, а до кінця, ущерть,
від самоти до злогоди уяви.
Від снів ночей і до погожих днин,
їм відчувати затишок лише у мами,
на тлі світлин Марій і Магдалин.
світлина: Микола Пимоненко. Ворожіння
про ворожiння
© Copyright: Цветков Александр, 2026
Свидетельство о публикации №126040804789
Свидетельство о публикации №126040804789
Рецензии