Пам ятаю
Той день коли все почалось,-
Маленьку доньку укладала спати
А за вікном в окрузі все гуло...
То Україна ,та що рідна ненька-
Так вчили в школі нас учителі-
Бомбити почала своїх рідненьких,
Втоптав серця та душі вглуб землі.
Вона кордони свої захищала
Від окупантів ,що життя дали.
Ту територію ,яку в руках тримала
Не довго та тим пач не з давнини.
Лише сторіччя ось вона держава,
Та на людей ,кричить, має права...
На землі...За них Росія воювала
З крові пролитої не виросла трава ...
Мріяв народ створити Україну :
Ось Львів той що під Польщею прожив
І Закарпаття Австро-Угорщину покинув
В Чехословаччину одразу же вступив.
Так Миколаїв і Одеса і Полтава
З османами з поляками були...
І Україною їх землі лише стали
Коли ім'я Росії здобули ...
А що Донбас ?Належав він Росії
Та Україною тоді лише він став
Коли радянська влада без зусилля
Імперію на клочча розірвав,
Нові республіки в історії створила
На території всі землі розділив.
І почали людей вчити щосили,-
Росія ворог. Так з'явився гнів...
Пізніше покоління підростало
Те ,що кричало: "Незалежність наше все!"
Життя летить та часу у нас мало
Невже народу радість принесе
Смерть тих дітей, батьки яких хотіли
В одному напрямку з Росією лиш йти?
Їм не Європа,не Америка всесильні...
Вам розуміння важко це знайти...
Ці території в дарунок Україні
Радянська влада просто віддала.
Інакше б ви з Європою єдині
Зараз були не маючи права
Ті що ви маєте...Були б ви зараз в Польщі.
Не українцями би звалися,ой, ні ...
Коріння ваше там...Ніякі гроші
Вам не здобудуть перемогу в цій війні!
Не за своє боротись почали ви...
За те, що все життя було чужим...
Всьому свій час. І зацвітуть ті ниви
Під триколором тим ,що був завжди своїм.
Можливо, час поставить жирні точки
На темах тих болючих, назавжди...
Настане справедливість, знаю ,точно
Біда лиш в тому ,що до неї довго йти...
05.03.2026
Свидетельство о публикации №126040800197