Крилата любов

Їх доля звела.  На кохання щедра і ласку.
Хоча був він сліпим. Кохання текло через край.
Вона -  старша за нього. Їй  хотілося вірити в казку.
- «Некрасива простачка».  – За що Бог відкрив їй цей рай?
Жили бідно удвох . Працювала вона без утоми.
Він на паперті храму . Жебрак. Все монетку просив.
Найкраща майстриня в селі.  Ткала всім хітони.
Та  він, бідний , не міг…. осягнути  тієї краси!
Очима була  його.  Він  - світом і світлом для неї.
В молитві до Бога. В раю тім . Проходили дні.
Та раптом почула вона про Ісуса із Галілеї.
- О Боже мій милий! Як же вчинити мені?
Серце, як пташка, тріпоче. Читає триптих.
- Побіжу до Ісуса. Я думать про себе не смію!
Він уздоровлює всіх. Він зрячими робить сліпих.
Коханий прозріє. Я вірю! Це зробить Месія!

То радість на серці… То тривожно  і сумно.
Життя і любов… Без прикрас. Ось так… як воно   є…
В душу її змія  закрадається… Закрадається…  Сумнів…
- Він розлюбить мене… Як побачить ….обличчя моє…
Все ж  іде до Ісуса. Хітон свій найкращий несе.
- Учителю славний!  Мій Боже! Мене ти пробач!
Хай милий прозріє! Я хочу ! Я…  Понад усе!
- Іди, моя пташко! І вір! І більше не плач!
Вона побігла додому. Налягла на крило!
Хітон Ісус одягнув!   Як птаха крилата!
Є  біля храму? Біля храму його не було!
Коханий прозрів. Та нерадісна Тата.
По вулиці йде. Сусіди кричать їй услід:
«  Де ти вешталась? Твій чоловік прозрів!»
Ось під смоквами він…. Біля дому уже… Як зблід…
Подивився на неї  уперше… Уперше… Забракло слів….

І не виткати щастя… І біль не зібрати малюнками…
Ісус повернув йому зір… Вона зірки запалила…
Підійшов… Обійняв… І сльози зібрав поцілунками…
- Як довго тебе я не бачив … Таточка…  Мила….

А потім читали молитви… Читали канон…
Квіти Матері Божій принЕсли … Ісусу взуття…

Як жаль… Це всього лише мрія…  Лиш сон…
Ця історія давня… Із чужого життя…