Весна для віршів не пора –
Холоднувато роздягатись –
Немає думки з під пера,
З якою варто позмагатись.
Затерте слово – не моє,
Цього й без мене вистачає:
Це ніби плоть жує і п’є,
Живе й нічого не втрачає.
Якби ще голову кудись
Подіти, щоб не заважала,
Щоб не казала: подивись
На те, чого душа бажала!
Та я вже ситий, сил нема
Помислити на сон грядущий:
Пригода трапиться сама,
Високий в тебе лоб чи вужчий.
Не слухай голосу згори,
Збагнути щоб незрозуміле:
Там накопичує жири
І протеїни хитре тіло.
Шукай себе і не знайди,
Якщо не здатен іншим чином;
Приходь поближче до води:
От, бачиш, - і тебе з почином!
Хай решта сновига собі,
Сама виходячи на себе:
Існують зорі голубі
Для мене, брате, і для тебе.
Закрутиться! Час – не гора,
Скоро`писом шукаймо кому:
Ходімо, люди, вже пора
Нам повертатися додому.
квітень 2015р.
Час повертатися додому
© Copyright: Леонид Плыс, 2026
Свидетельство о публикации №126040609207
Свидетельство о публикации №126040609207
Рецензии