Самара

Заховалося сонце за хмари:
Смуток, слизько, сльота` – все на “ес”;
Поведи мене, шлях, до Самари
Доки напрям туди не пощез.
Одноде`нь, проїздили повз неї,
Полінились на терені стать:
Пишномовні слова-гіменеї
Не давали Самарі повстать!
Зупинилися аж коло гаю,
Під акації злізло авто;
Затіни`лося. Голубе краю,
Чом про тебе не дбає ніхто?
Написалося все, проспівалось,
У сопілок не ті дірочки?
А натомість, аби не здавалось,
Теревені й пусті балачки,
Любі так?! Бороньбожа Самаро,
Подивись на твої береги:
Потолочені мальви-примари
Під Різдво приховають сніги?
Не гробки ще довкола: радію,
Ще зосталось щось від села!
Молодію і маю надію:
“Не такою страшною була
Манія…” Барвнико`ві пручання
Зеленіють як сніг розтає:
Десь весна, й травенисте квітчання
Буде згодом, Самаро, і є.
Під мелодії, вкрай досконалі,
Понад річкою піде тепло,
І мої земляки витривалі
Засміються: “Не те ще було!”
Об’єднаймось – і хмари, і хвилі,
Теплий дощ і цілюща вода;
Дивина: ми всесильні не в силі,
А тоді як душа молода.

12.12.2014р.