О, Квiтню
Йду залюбки у твій полон!
Можливо, серцем в нім відтаю
Під твій магічний камертон.
У ніжних акварельних ранках,
Де кожний подих – щастя мить,
Знайду я втіху в тихих парках,
Відчую, як життя п’янить.
Блукати буду у туманах,
Як у тенетах чарівних,
Відчую в грудях ліри спалах,
Цілющість вражень весняних.
У втішній запашній облозі
Я не злякаюся дощу!
В солодкій залишусь знемозі,
Хвилини спокою знайду.
О, Квітню, мій ласкавий деспот,
Ти душу сковуєш теплом!
Мені в твоєму брані легко
Взірцевим тішитись смаком!..
Свидетельство о публикации №126040501081