У шинку
Магнітола згори
Деренчить, мов циганські
Степові дим-вітри.
Поряд – люди порядні,
Посміхаються, п’ють
Ручаї виноградні
Надземну нашу суть.
Пробігають дівчата
Мов жива біортуть,
І копче`ні качата
Під “Немирів” ідуть!
Тут немає босо;ти,
Що багата тепер, -
А майбутні висоти
Для братів, хто не вмер,
Гроші тут не зелені, -
Золотавий тризуб
Віддає за пече;ню
Дядько наш боголюб.
“Звідкіля ви, - питаю, -
Не з Полтави, бува?”
“Так, сюди я літаю
Як позаду жнива.
Це - мій кум, далі жінка,
Підсідайте до нас, -
Ось домашня є шинка, -
Їли наше хоч раз?”
… І заклякло шампанське,
Похиливсь ананас,
А чорнявки циганські
Теж підсіли до нас.
Хтось заткнув магнітолу, -
Нумо нашої, так!
Й примостився до столу
Перехожий питак.
2000-і роки
Свидетельство о публикации №126040309449