Середсiчневi жарти

У світлі мрій про літні теплі води,
Куди нестримно тягнуть комиші,
Серед січневої несправжньої погоди
В собі шукаю залишки душі.
Навіщо? Адже гострі чорні тіні
Все’дно закриють на ніч сонця диск,
І на облуднім стоптанім камінні
Заплаче пташкою твій одинокий зиск.
Його здобув ти за тривалі роки, -
Кудись подіти, бо – таки ж тягар!
Та й якось легше в світі без мороки, -
Хай з нею краще знається вівтар,
До нього прийде хтось ще більш нужденний,
Три пальці вкупу – Господи, спаси!
І візьме твій багатолітньоденний
Заро`бок зі страхіття і краси.
Хай буде так, амінь, ми не лукаві,
Неначе хлопи – зграя потерчат,
За місяць – березень, і знову по заплаві
Пливе мій човен до малих качат.
Вони на мене зиркають із ляку, -
Кажу: не бійтеся, ружжа я не купив,
Бо ви для мене кращі за подяку,
Яку завжди я мав та не любив.
Смеркає. Січень знову свої жарти
Згадав надвечір: буде сніг чи ні?
Хтось календарика тасує карти
Спроквола так, немов кінцеві дні.
Поза вікном тополі нерухомі, -
Не йде по них зеленкуватий сік, -
Собаці теж, он, не сидиться в домі,
Чи, може, просто з дому він утік.

***
Весна, як скоро ти до нас
Земною курявою будеш,
Та й їх, отих хто на Парнас
Уклався, ві`зьмеш і розбудиш?
Щоби не хлипали ві сні
Мов кріпаки, що хамом биті,
А стали знову голосні
І найпісе`нніші на світі.

2000-і роки