Два питання
Коли на смертному Одрі лишиш ти наче одяг тіло.
Коли зустрінеш сам на сам ти своїх янголів та бісів.
І зайдеш у духовний храм без вороття та компромісів,
Тебе спитають, - Чи знайшов у днині радість насолоди?
Чи ти відчув чиюсь Любов до себе, наче нагороду.
- О, так, погодишся. Авжеж, я брав від днини з зайвиною.
Не знала моя самість меж. Я був обласканий судьбою!
- А ти цінив чуже життя, любив когось сильніш за себе?
Ставав для когось укриттям, або відкритим вільним небом.
Спитають с тебе за УСЕ умріяне і те, що дійсне.
Тому римую це есе собі на добру згадку, звісно.
Тому не страшно два крила за рідних на вівтар покласти.
Я всім богам відповіла за своє вистраждане щастя.
Лена Жажкова
03.04.2026
P.S. Поки чекала на пуски, написалося...все ж таки я не виправний оптиміст.
Свидетельство о публикации №126040300820