Я тримаю сонце у долонях,
І воно всміхається мені.
Навіть в час, як слізьми очі повні,
Навіть, коли грози навесні.
В серці тихо дихає кохання
До нього єдиного, мого,
За чиє життя молюся зрання, -
Щоб не знало горя і негод.
Я живу, хоч, може, лиш існую...
А навіщо? Це покаже час.
Дай Бог миру! А добро існує
Доти, доки люди серед нас.
Я тримаю сонце у долонях
© Copyright: Мария Мишанина, 2026
Свидетельство о публикации №126040306824
Свидетельство о публикации №126040306824
Рецензии