Жизнь, как каток

Н.Романюк
Життя, мов ковзанка, ковзаєшся кудись,
А світ, мов лід, холодний і твердий,
І хто ти є? Навіщо народивсь?
Такий вродливий, наче древній Кий…
Метуть сніги, морози ріжуть плоть,
І вулиці – розхристані бомжі,
А ціль одна – до ранку не схолоть,
Не випустити пару із душі,
Ще ждуть сини, дерева і хати,
Котися колесо, котись, котись, котись,
Хай світ, мов лід, холодний і твердий,
Й життя мов ковзанка, й ковзаєшся кудись.
Котись, котись, котись…
***
Жизнь, как каток, катишься куда-то,
А мир, как лёд, холодный, твёрдый,
И кто ты есть? Зачем ты родился?
Такой красивый, словно древний Кий...
Метут снега, морозы режут плоть,
И улицы - растерзаные бомжи,
А цель одна - до утра не замёрзнуть,
Не испустить пар из души.
Ещё ждут сыновья, деревья, дома,
Катится колесо, катись, катись, катись.
Пусть мир, как лёд холодный и твёрдый,
И жизнь, как каток, и катишься куда-то.
Котись, катись, катись...