Окрайцем хліба ситий буду,
Вода із пляшки потече –
Піду шукати халабуду,
Де вкласти стомлене плече.
У голові зі свитки скрутка,
На п’яти той ряднинки шмат,
Що приберіг. У спину грудка –
Немов бурштин або агат.
Крутюся та не засинаю:
Думок, неначе комарів,
Але ж упевен, точно знаю:
Ще дихаю, ще не згорів!
Ліхтарик поряд, ось і кнопка,
Перо, блокнотик – є й вони,
І рима крутиться “горгопка*”,
Якою грались пацани.
Навчали рахувати скибку
Чудні створіннячка – диньки:
На зиму ставили за шибку
Оту красу мої тітки…
Заснув. Високі дикі груші.
Вже й скоро осінь. Калинить.
І тихо десь радіють душі
Бодай одну - єдину мить.
* горгопка – різновид гарбуза
липень 2003р.
Нiчлiг
© Copyright: Леонид Плыс, 2026
Свидетельство о публикации №126040109227
Свидетельство о публикации №126040109227
Рецензии