Стежина в гаї` загубилась,
Отава росами бринить –
Як би, людино, ти не билась,
Закон тобі не зупинить.
За ним, за тим сухим парканом,
Високим, гострим та міцним,
Ти був би, так, а як же, паном
Та, отже, вірним і дурним.
Там, де закон, життя немає,
У тому світі – німота,
Не слово в нім ознаку має,
А широта і довгота!
Ти – механізм, в тобі наркота
Із губ чужих і словеса
Про те, що є така робота:
За гроші славить небеса.
Чотиривірші мої любі,
Одні ви суть, як хвиль ота,
Коли малям лежу на грубі,
Та й досі золота плита.
червень 2003р.
Роздум
© Copyright: Леонид Плыс, 2026
Свидетельство о публикации №126040109201
Свидетельство о публикации №126040109201
Рецензии