Пробач...
Пробач за тамтешні дороги...
Можливо колись і пізнаєш серед
Тих днів, що шукали пороги...
Прокинунуті ранком вчорашніх дощів
Ховавших чужі поцілунки
Збирала довгезними днями порчі
Й складала в чудні візерунки...
Пробач...чи хотілось пройти в самоті
Таке безкінченне це поле.?
Скажу тобі чесно- і просто - та ні...
Але не поспориш .Це- доля....
Прокинеться ранок...загляне в вікно
Тобі посміхнеться і знову
Напише як мчаться навколо світи
А ти був і будеш десь поруч...
Пробач...
Свидетельство о публикации №126040109081