Хто птиць годуе
той пестить душі янголят,
розсипавши зерно пшениці,
щоб годувати душі-птиці...
Нехай на небі він ще не був,
Але, ж не хліб - єдине кредо!
Хоча святе так часто поряд –
ми на суєтне зводим погляд…
У тих, хто цього геть не знає,
що подаяння благом сяє,
птахам зерном не дорікає,
душа вже святість трішки має...
Так, в сяйві променів, дарма,
сакральний дар від нас прийма,
коли засяє знов зоря,
нас пестить матінка-Земля…
Хто птиць годує – трохи свят,
Ти їм - сестра, а я їм - брат…
Свидетельство о публикации №126040108068