Рiднокрай, фототекстiвки

***
Темніє небо, річка гусить,
Вода холодна, мов огонь,
Ще трохи і мороз укусить
За жовтоводську оболонь.

***
Кудись веде мене дорога –
В Японію чи аж у Крим?
Та в голові пересторога:
Усі дороги йдуть у Рим!

***
Вже грудень, а дерева в листі
Під інієм воно, живе,
І справа не в якомусь хисті –
Життя завжди чомусь праве.

***
У спекотні' серпневі дні
Й у вересневі непогоди
Йдемо до злагоди і згоди –
Земля і люди – все мені.

***
Ще сонце не зійшло. Клює!
Тягни у човен крупну плітку:
Хіба ж не в цім життя моє,
На Україні, вранці, влітку?

***
Ще трохи і впаде із хмари
На землю чистий Божий дощ,
Обтрусить вітерець стожари
З берези – прямо нам у борщ.

***
Біля вікна вмостилось двоє
Зимових наших голубів –
Отак і ми було з тобою
Сиділи, я про щастя плів.
Ти слухала, мовчала нійко,
В душі сміялась: от тріпло!
Зима. І нас, і птиць тих двійко:
Так є, а не лише було.

***
Сніги, стежки у даль січневу,
Удень ще світять ліхтарі,
І білим віршиком по древу
Про тебе пишуть піснярі.

***
Коли з’явився на Землі собака,
Хто першими були: вони чи ми?
Собака гавка, чоловік балака –
Як важко залишатися людьми.

...різні роки