Зелена рiчка

Зринає піна водяна`, хоч витри,
Губань* пониклі комиші стриже,
За обрій щезли журавлині титри –
“Вже” відбулося і прийшло “Невже”.
А думка - чародійка одягає
Тебе всього в долину й береги,
Де поночіє рано і світає
Заради відпочинку і снаги.
Там дух живий від хат і від корівок,
Ворота не закриті, песик спить,
І об дійни`чки дно удари цівок –
Ранкове молоко, щаслива мить.
Хазяїн ще не повернувся з міста –
Нема роботи в рідному селі –
Сідає під навіс хазяйка їсти,
Курчата повиходили малі.
Хапають крихти білої хлібини
І - до водички, запивати хліб –
Зростайте, любі, доброї вам днини;
Від сонця вуличний ліхтар осліп.
Машина з вудлищами прошуміла –
Нехай спіймають хлопці, хай клює,
А в мене вдома вистачає діла –
До себе молодиця, про своє.
Зносити в ожеред кукурудзи`ння,
Щоб не пропало, як померзне все....
Вдихає листопад повітря зимнє –
Скінчилось літо, хай Господь спаce.
До мосту їду мимо лісосмуги,
Внизу вода знайома і жива,
Немає ані настрою, ні туги –
Є просто очі, тіло й голова.
Є ти, один, мов жеврик із багаття,
В якім киплять гарячі пломені –
Я їм ніхто, й вони мені не браття –
Он, мотоцикл заглух у борозні.
Ні, не заглух, це ще один рибалка
Спинився, зліз додолу і мовчить:
Попереду розлога й довга балка –
Там звіробій у червні височить!
Мов тисячу мільйонів літ до цього
Початку нашого. Враз плеснуло: то лин
Повз очерет. Усе гаразд, нічого,
Ні, ти не сам, поете, не один.
Існує світ, який оце й на тебе
Очима Божими хоч трохи задививсь –
Стій на землі, чого тобі ще треба?
Бач, хтось іще на березі з'явивсь.

* губань – низький, пронизливий вітер
вздовж русла. балки.

листопад 2002р.