Усе частіше серпень настає,
Літа минають, мов баштани спілі;
Добріша серце, й кров слабкіше б’є
У скроні, що не чорні вже, а білі.
Роки' мої! Любити вас чи ні?
Скажімо так - за віщо - адже й досі
Живу чомусь, неначе на війні? -
У черевиках ноги, та як босі.
Свитина модна плечі обійма,
Хоча мені у ній, немов у ланці,
Ще дніє серпень, та за ним зима
Почне в степах свої козацькі танці.
І знов - чекати літа. Навесні
Брести по березневих стрітень-водах,
Косити вранці мишії' пісні,
Допоки спека не здолає подих.
А далі - місяць, що й тепер іде,
Немов той батько: тихо й небагато,
Котрого, про лице його бліде,
Mи шанували нашим словом тато.
серпень 2002р.
Серпень
© Copyright: Леонид Плыс, 2026
Свидетельство о публикации №126033109174
Свидетельство о публикации №126033109174
Рецензии