Дивлю'сь на тебе я щоночі,
Далекий невідомий світ -
Що справді бачать мої очі -
Адже пройшли мільйони літ
Відтоді, як твої світила
Й для мене блиснули колись,
Немов жаринками з кадила
В якому зорі завелись?
… Себе у луках пам'ятаю:
Ставок, попідруки вода,
Зелені спичаки* шматаю -
Була колись й така їда.
Чи є ти десь, ота заплаво,
Без дозволів і заборон,
Й куди ти мчиш мене, уяво,
Невже туди, де Оріон
Палахкотить, мов діаманти,
Між галактичних пірамід,
Де білі карлики й гіганти
Планети смажать на обід?
Віки вмирають, ме'нша поле,
В якім вогонь собі гуля,
І знову шилом отвір коле
У ремені моїм Земля.
Лише той Пояс Оріона
Сіяє, атом на мікрон,
І дикунам із Кроманйона,
Й мені - на те він Оріон.
* спичаки - тут - молоді пагони очерету,
солодкуваті на смак (заст.)
січень 2002р.
Пояс Орiона
© Copyright: Леонид Плыс, 2026
Свидетельство о публикации №126033109155
Свидетельство о публикации №126033109155
Рецензии