Ні! Зовсім не живу в рожевім сні!
Примружу очі. Тихше!Тихше, коні!
Спокою серце хоче навесні,
Немов примерзла квітка на балконі.
Моя печаль застигла в глибині,
Промінчик сонця гріється в долонях -
Квітневий день — даруночок мені,
Коли життя сівіє вже на скронях.
Веселка перша грає у вікні —
Місток в майбутнє простеляє доля?
Мої думки, як птАшки вдалині,
Такі беззахисні, тендітні, наче голі.
Я кожну мить ловлю надій вогні,
Чекаю мир, що всі вгамує болі.
«Хай квітне світ у Божій таїні!» —
Шепоче вітер наче мимоволі...
Нет! Вовсе не живу...
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2026
Свидетельство о публикации №126033107922
Свидетельство о публикации №126033107922
Рецензии