Уроки войны

Мина зима. Вона була мінлива.
   Та ось нарешті сніг таки розтав.
Життя у багатьох  із нас мінливе.
   Бо час важких випробувань настав.

У нас війна триває день і ніч.
   Це іспит і для нас і для країни.
І ми складаємо його усі разом.
   Міняється життя у кожної людини.

Ось спрацювало поряд ПВО.
   Ракета мчить і вибухом зникає.
Спочатку лячно. Та проходить час
   І звичка страх перемагає.

Ніч відступає, вже на обрії сіріє.
   І ранок стрімко силу набирає.
Немає світла - знову відключили.
   Та не біда. Бо сонце сяє.

І холоднечу мусили пройти.
   Її ми також  мужньо подолали.
Тісніше пригорталися до рідних
   І ті своїм теплом нас зігрівали.

Ліфт не працює. Є нагода
   По сходах на Говерлу підійматись.
Не треба навіть їхать у Карпати.
   Війна навчила до вершини добиратись.

Тривога. Зупинилося метро.
   Рух транспорту по місту припинився.
Пройти пів міста пішки - це рекорд.
   Та він мені, нарешті, підкорився.

Так довго я ще містом не ходила.
   Тож цю мандрівку буду пам'ятати.
Бо ніби перший раз його побачила.
   Нам Київ ще вивчати і вивчати.

І кожен день тепер в нас особливий.
   Вчить доля нас уміти виживати.
Шукати рішення для багатьох проблем.
   Та ми кмітливі. Нас не залякати.

 А головне з'явилось усвідомлення,
   Що ми як пальці на одній руці.
І гідну відсіч ворогу дамо,
   Коли їх міцно стиснем в кулаці.