Салют

Усе минає - творчість і любов -
Несе мене кудись неначе тріску,
І я увесь легкий такий, немов
Та гадка, що пішла у світ із мізку.
Залишила вона своє село,
Блука без коренів, порубаних залізом -
Нема життя, a чи воно було
Й куди поділося - до хмар чи низом?
Грай, Марку хлопче, кнопочки дави
Свого баяна, гноб клавіатуру -
Хай пальці кольору землі й трави
Виводять теми світлої культури.
Усе - від сонця. Блиск замість чубів,
Й заради свята знову напираю,
Щоб стало трохи менше тих зубів,
Які гризуть моє сумління скраю.
Спинись, мені душа волає, стій,
Згадай про себе, ти ж бо не загало,
Як світ оцей прийменниково твій,
Ще не ріднивсь ніколи з ким-попало.
Слова, яка вам дяка, що ви є,
Коли б не ви, то де б я хилитався -
Блукав би вічно у життя фойє,
Мов цап, що в шкуру вовчу вбрався?
Зробіть, будь ласка, крок через поpiг,
Зласкавте моє серце - винні гірші,
Ті, в кого повен кришталевий ріг
Достатку, хоч добро й не вірші.
За нами - правда, ти'ми, хто думки'
Й папір чистенький має за валюту,
Хоча бувають, є чоловіки,
Які живуть, не бачачи салюту.

травень 2001р.