Друга Пречиста

Захмарило. Надворі мряка,
Холоднувато на душі -
Гей, осінь, золота друзяко,
Уже стоїш ти на межі.
То глянеш синіми очима,
То сірими - збагни тебе! -
Всьому бува якась причина,
Усяк під себе знай шкребе.
Й знання твої в такому разі
Не друзі вже, a вороги,
Мов на високім перелазі
Застряв каліка без ноги.
Жовтніє. Сиплеться на землю
Відмерте листячко з гілля,
І як себе я відокремлю
Від того що і є земля?
Дивись вночі на міріади
Зірок, щоб думкою туди
Потрапити, під Божі влади,
Де ні хлібця, ані води.
Там космос. Не буває літа
У тих світах, і не шумлять
Шовкові трави, зелень - віти,
Й серця і душі не болять.
Ні, краще най хмаринка в небі,
А з нею дощик, на гриби,
Які й спожити при потребі -
Греби їх ложкою, греби!
І не століття тут мірило,
І не в безсмерті суть якась –
Копає грядку дід під вила -
Аz нечисть, крекче, розвелась!
А ми її грудками, рідну,
У зиму пустимо, під сніг,
Щоб навесні земельку плідну
Прибрати знов до рук і ніг.

вересень 1999 р.